Словарь української мови (1924)/калячити
| ◀ каляти | Словарь української мови К калячити |
кам ▶ |
|
Каля́чити, чу, чиш, гл. Быть невнимательнымъ, разсѣяннымъ? зѣвать? ротозѣйничать? Піддружий, ти там що калячиш? про тебе так усе дарма! буяри роблять що — не бачиш? дивись, уже шишок нема. Алв. 36.