Словарь української мови (1924)/каляти

by Борис Грінченко

◀ калярувати

Словарь української мови Борис Грінченко К каляти

калячити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Каля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Пачкать, марать, грязнить. І вже мені не честь не подоба по ріллях спотикати, жовтих чобіт каляти. Макс. (1849). Глядіть, діти, слави своєї не каляйте. Г. Барв. 293. 2) Испражняться. Мил. 31. А теля стало, каля та й каля; да таку купу накаляло здорову. Рудч. Ск. I. 39.