Словарь української мови (1924)/калюхатий

by Борис Грінченко

◀ калюх

Словарь української мови Борис Грінченко К калюхатий

калябура ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Калюха́тий, а, е. Выгнутый наружу. На бербениці та барівки треба калюхатих — вигнених доґів, бо ті судини у середині ширші. Шух. I. 250. Калюха́та пила́. Пила, пластинка которой съ того края, гдѣ зубья, дугообразна. Шух. I. 175.