Словарь української мови (1924)/калюх

by Борис Грінченко

◀ калюка

Словарь української мови Борис Грінченко К калюх

калюхатий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ка́лю́х, ха, м. 1) Брюхо, собств. задній проходъ, а во мн. ч. — кишки. Желех. Вх. Зн. 23. 2) Желудокъ молодого ягненка или теленка, который не употреблялъ еще никакой пищи, кромѣ молока матери. Шух. I. 213.