Словарь української мови
Борис Грінченко
И
ирха
Берлін: Українське слово, 1924

Ирха, хи, ж. 1) Выдѣланная овечья или козья шкура. Желех. 2) Кантъ въ сапогахъ, гдѣ сшиваются половинки голенища. НВолын. у. 3) Нам'я́ти и́рху. Надрать хохолъ.