Словарь української мови (1924)/инде
| ◀ инбирь | Словарь української мови И инде |
инджибаба ▶ |
|
И́нде, нар. Въ иное, въ другое мѣсто, въ другомъ мѣстѣ. Ходім, ринде, куди инде, там нас не знатимуть та й риндею не зватимуть. Лебед. у. Хто не входить в кошару дверима, а перелазить де инде, той злодій. Єв. І. X. 1. В Жаботині родилася, инде не привикну. Чуб. III. 137.