Словарь української мови (1924)/иверень
| ◀ ива | Словарь української мови И иверень |
иверь ▶ |
|
И́верень, рня, м. 1) Щепка, отрубленная поперегъ дерева. Канев. у. В однім селі рубають, а в другім иверні літають. (Загадка: дзвін). Грин. II. 310. 2) Комокъ земли, вылетающій изъ подъ копытъ скачущей лошади. См. Виверень.