Словарь української мови (1924)/зітхати

by Борис Грінченко

◀ зітхання

Словарь української мови Борис Грінченко З зітхати

зіхати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зітха́ти, ха́ю, єш, сов. в. зітхну́ти, хну́, не́ш, гл. 1) Вздыхать, вздохнуть. Зітхнув тяжко я до Бога. Чуб. № 1088. 2) — ду́ха. Испустить духъ. Се промовивши, зітхнув духа. Єв. Л. XXIII. 46.