Словарь української мови (1924)/зілля
| ◀ зілленько | Словарь української мови З зілля |
зілляти ▶ |
|
Зі́лля, ля, с. 1) Злаки. 2) Лекарственная трава, зелье, волшебное зелье. Ой є в мене таке зілля близько перелазу; як дам тобі напитися, забудеш одразу. Мет. 62. Марисенька в недузі лежала, аж зза моря зілля забажала. Гол. I. 112. Чар-зі́лля. Волшебныя травы, собранныя въ день и въ ночь на Ивана Купала. О. 1861. II. 206. 3) Названіе различныхъ растеній: Боло́тне зі́лля. Ranunculus. Вх. Пч. I. 12. Га́дєче —. Gnaphalium canadense. Лв. 99. Гою́че —. Astrantia major. Вх. Пч. I. 9. Квасне́ —. Valeriana tripterys. Лв. 102. Кіня́че —. Circaea luteliana. Вх. Пч. I. 9. Криве́ —. Polygonum bistorta. Лв. 100. Ку́ряче —. = Збурник. Лв. 102. Ластів'я́че —. = Земизеленя. Вх. Пч. I. 9. Ма́сляне —. = Sedum telephium. Вх. Пч. I. 12. Міцне́ —. = Centaurea jacea. Вх. Лем. 436. Святоя́нське —. = Іванок. Вх. Пч. I. 10. Сі́ре — ? О. 1861. XI. Свидн. 29. Страпа́те — ? О. 1861. XI. Свидн. 29. Тата́рське — = Шувар. Вх. Пч. I. 8.