Словарь української мови (1924)/зуривочний
| ◀ зуповний | Словарь української мови З зуривочний |
зуритити ▶ |
|
Зури́вочний, а, е. Непрочный, шаткій. Слово сомнительное, встрѣченное лишь въ пѣснѣ о Саввѣ Чаломъ, видимо подправленной кѣмъ-то и напечатанной въ „Запорожской Старинѣ“ Срезневскаго: Хоч спісивий, не спісивий, пани кажуть, Сава, да недобра, зурівочна стала його слава. (Часть I, стр. 63).