Словарь української мови (1924)/зубожити
◀ зубожений | Словарь української мови З зубожити |
зубожитися ▶ |
|
Зубо́жити, жу, жиш, гл. Обѣднить, привести въ обѣднѣніе.
◀ зубожений | Словарь української мови Борис Грінченко З зубожити |
зубожитися ▶ |
|
Словарь української мови — З
зубожити
Борис Грінченко
1924
Зубо́жити, жу, жиш, гл. Обѣднить, привести въ обѣднѣніе.