Словарь української мови (1924)/зроб
| ◀ зріти | Словарь української мови З зроб |
зробити ▶ |
|
Зроб, зро́бу, м. 1) Совершеніе, исполненіе работы. Довести́ до зро́бу. Исполнить, сдѣлать. Тоді аж зароблять вони велике спасибі, як доведуть до зробу, до пуття тую роботу. Васильк. у. Прийня́тися до зро́бу. Приняться за дѣло, за исполненіе работы. Як приймуться до зробу, у той час оддамо гроші. Васильк. у.