Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зрада
Берлін: Українське слово, 1924

Зра́да, ди, ж. Измѣна, вѣроломство. Чи ти мене вірно любиш, чи на одну зраду? Мет. 43. Сестру кликнула (Дідона) на пораду, щоб горе злеє росказать, Енеєву оплакать зраду. Котл. Ен. I. 35. Співав він, що любив колись щиро та вірно, а йому зрада сталась несподівано. МВ. II. 113. Ум. Зра́дка, зра́донька, зра́дочка. О. 1862. IV. 30.