Словарь української мови (1924)/знахуровитий
| ◀ знахурка | Словарь української мови З знахуровитий |
значити ▶ |
|
Знахорови́тий и знахурови́тий, а, е. Умѣющій знахарствовать. А його жінка та була якась знахоровита. Чуб. II. 12.
| ◀ знахурка | Словарь української мови Борис Грінченко З знахуровитий |
значити ▶ |
|
Словарь української мови — З
знахуровитий
Борис Грінченко
1924
Знахорови́тий и знахурови́тий, а, е. Умѣющій знахарствовать. А його жінка та була якась знахоровита. Чуб. II. 12.