Словарь української мови (1924)/знахарь
◀ знахарський | Словарь української мови З знахарь |
знахарювати ▶ |
|
Зна́харь, ря, м. = Знатник. Став я шукать знахарів та усяких характерників. Стор. МПр. 41. Знахарі і знахарки, замісць „воистину воскресе“, кажуть: „по болоту хожу, чайок деру“, або що инше, що думають заподіять чарами. Ном. № 289, стр. 282.