Словарь української мови (1924)/знак
| ◀ знайтися | Словарь української мови З знак |
знакімець ▶ |
|
Зна́к, ку́, м. 1) Знакъ. Дав же зрадник його знак їм. Єв. Мр. XIV. 44. Телятко шукаю, десь ся загубило, а червоним знаком назначено було. Чуб. V. 69. 2) Дава́ти в знаки́. Показывать видъ, давать понять, обнаруживать. 3) Да́тися в знаки́. Дать себя знать. Татари й турки дались в знаки й поспільству й шляхті. К. ЦН. 208. Але ж дався він у знаки! Ном. № 2764. 4) По знаку́. Знакомый, ая, ое, извѣстный, ая, ое. Чи по знаку кому цей Оглав білохатий? Шевч. 492. По знаку чоловік, лице по знаку. Зміев. у. 5) Що воно́ за знак? Что бы это значило? Що воно за знак, що твоя дочка приїздила в гості? Рудч. Ск. II. 67. 6) Знако́м. Видно; очевидно. Знаком, що ліпше. Вх. Зн. 22.