Словарь української мови (1924)/змурувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
змурувати
Берлін: Українське слово, 1924

Змурува́ти, ру́ю, єш, гл. Построить (изъ камня, кирпича); соорудить. Змурував високу башту. Грин. I. 128. Оце змурував Спаса. Ном. 14223.