Словарь української мови (1924)/змовлятися

by Борис Грінченко

◀ змовляти

Словарь української мови Борис Грінченко З змовлятися

змовчати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Змовля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. змо́витися, влюся, вишся, гл. Уговариваться, уговориться, условливаться, условиться. Кв. Драм. 310. Змовлялись, завтра як до бою достанеться їм приступить. Котл. Ен. V. 44. Почали ми змовлятись, як двері відчинити Катрі і як їй вийти. МВ. II. 103. Так змовлялися три товариші. Чуб. III. 411. 2) Сговариваться, сговориться (свадебн. обрядъ). У суботу змовлялись, а в неділю вінчались. Чуб. V. 201.