Словарь української мови (1924)/змарніти

by Борис Грінченко

◀ змарнілий

Словарь української мови Борис Грінченко З змарніти

змарнувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Змарні́ти, ні́ю, єш, гл. Исхудать. Невістка скаржиться, а на лиці не змарніла. Ном. № 6899. За довгий час змарнів, борода одросла. Рудч. Ск. II. 162.