Словарь української мови (1924)/злюбитися
◀ злюбити | Словарь української мови З злюбитися |
злюдніти ▶ |
|
Злюби́тися, блю́ся, бишся, гл. 1) Полюбить (взаимно). Злюбилася дівчинонька з другим козаком. Чуб. V. 204. 2) Понравиться. А більш за те їй не злюбився, що, бачиш, в Трої народився. Котл. Ен. II. 10.