Словарь української мови (1924)/злюбити

by Борис Грінченко

◀ злюбини

Словарь української мови Борис Грінченко З злюбити

злюбитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Злюби́ти, блю́, биш, гл. 1) Полюбить. Його козаки злюбили. ЗОЮР. I. 216. Бодай тебе мій миленький инша не злюбила. Мет. 64. Голубонька вбив, голубку злюбив. Лавр. 81. 2) Він злюби́в, вона́ злюби́ла. Ему, ей понравилось. Дали Христу ім'я Петро, — Божа Мати не злюбила. Гол. IV. 549. Не злюбив собі місця. Ном. № 10248.