Словарь української мови (1924)/злодій

by Борис Грінченко

◀ злодієнко

Словарь української мови Борис Грінченко З злодій

злодійка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зло́дій, дія, м. 1) Воръ. Казали їй руки ізв'язати; посадили між злодіями, між убійниками, молоду та добру. МВ. II. 193. Не так лютує голий злодій, коли не має що украсть, як наш латин тут розгнівився. Котл. Ен. IV. 48. Хто перелазить в кошару, той злодій. Не піймавши, не кажи злодій. Посл. 2) Раст. = Гре́чка дика. Вх. Пч. I. 9. 3) Нас. короѣдъ, Bostrychus. Вх. Пч. I. 5.