Словарь української мови (1924)/гречка
| ◀ гречище | Словарь української мови Г гречка |
гречківка ▶ |
|
Гре́чка, ки, ж. Греча, гречиха-растеніе. Вродила йому така гречка, що на все поле. Рудч. Ск. II. 207. Греча-зерно. Розсипав гречку. Мн. Гречки́. Посѣвы гречихи. Та й гречки гарні цей год. 2) Раст.: а) — ди́ка, польова́. Capsella bursa pastoris. Вх. Пч. I. 9. ЗЮЗО. I. 114. б) —ди́ка. Rumex acetosa. Вх. Пч. I. 12. 3) Коричневыя крапинки по бѣлой лошади. Коненя мале, сухе, та таке пархате, що аж гречкою усипане. Рудч. Ск. II. 175. 4) Неха́й бу́де гре́чка. Пусть будетъ по твоему. Нехай буде гречка, аби не суперечка. Ном. № 4965. 5) Скака́ти у гре́чку. Нарушать супружескую вѣрность. 6) Перегна́ти через гре́чку. Задать трепку. Ном. № 3632. Сим. VIII. Ум. Гре́чечка. Грин. III. 54.