Словарь української мови (1924)/здрубцювати
| ◀ здрочитися | Словарь української мови З здрубцювати |
здружити ▶ |
|
Здрубцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Истоптать полъ ногами, оставляя слѣды грязныхъ ногъ. Бач як здрубцювали (поміст) собаки — тілько що змила, та хоч уп'ять мий. Звісно, на дворі мокро, а двері відчинені, — вони й набігли. Екатериносл.