Словарь української мови (1924)/здрочитися
| ◀ здріти | Словарь української мови З здрочитися |
здрубцювати ▶ |
|
Здрочи́тися, чу́ся, чишся, гл. Вспылить, взбѣситься. Той і здрочивсь за кожух. О. 1862. VI. 36.
| ◀ здріти | Словарь української мови Борис Грінченко З здрочитися |
здрубцювати ▶ |
|
Словарь української мови — З
здрочитися
Борис Грінченко
1924
Здрочи́тися, чу́ся, чишся, гл. Вспылить, взбѣситься. Той і здрочивсь за кожух. О. 1862. VI. 36.