Словарь української мови (1924)/здобріти

by Борис Грінченко

◀ здобритися

Словарь української мови Борис Грінченко З здобріти

здобуванина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Здобрі́ти, рі́ю, єш, гл. 1) Подобрѣть. 2) Удовольствоваться, удовлетвориться. Рудч. Ск. II. 86. Здобрій тим, що тобі волость присудила. Левиц. КС. 170.