Словарь української мови (1924)/здобичник
| ◀ здобичний | Словарь української мови З здобичник |
здобичній ▶ |
|
Здоби́чник и здоби́шник, ка, м. Разбойникъ, хищникъ. Рудч. Чп. 100. Ой як взяли наші чумаченьки з під байраку виходити, ой як узяли вражі здобишники частом до нас доїздити. Нп.