Словарь української мови (1924)/здобичний

by Борис Грінченко

◀ здобич

Словарь української мови Борис Грінченко З здобичний

здобичник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Здоби́чний(ній), а(я), е(є). 1) Доставшійся въ добычу. Ви здобичні гроші пропиваєте. К. ЦН. 220. 2) Хищническій. Скликать мусите ви все козацтво, нехай воно здобичню путь покине. К. МБ. II. 125.