Словарь української мови
Борис Грінченко
З
здичіти
Берлін: Українське слово, 1924

Здичі́ти, чі́ю, єш, гл. Одичать. Здичіли гуси, що й додому не хтять. Каменец. у. Здичіє свиня в лісі, що горе й додому загнати. Каменец. у.