Словарь української мови (1924)/здихати
| ◀ здиханочка | Словарь української мови З здихати |
здихатися ▶ |
|
Здиха́ти, ха́ю, єш, гл. 1) сов. в. здихну́ти, ну́, не́ш, гл. Вздыхать, вздохнуть. Все чогось скучає, важенько здихає. Мет. 113. 2) Сов. в. здо́хнути, ну, неш, гл. Издыхать, издохнуть. Ой як би то сталось, щоб ви не вертались, щоб там і здихали, де ви поросли. Шевч. 212. Був собі такий бідний вовк, що трохи не здох з голоду. Рудч. Ск. I. 1.