Словарь української мови (1924)/згомоніти
| ◀ зголубити | Словарь української мови З згомоніти |
згон ▶ |
|
Згомоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Проговорить. Маруся їй осьміхнулась: „ні за віщо дякувати“, згомоніла: „я правду свою тобі кажу“. МВ. II. 125.
| ◀ зголубити | Словарь української мови Борис Грінченко З згомоніти |
згон ▶ |
|
Словарь української мови — З
згомоніти
Борис Грінченко
1924
Згомоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Проговорить. Маруся їй осьміхнулась: „ні за віщо дякувати“, згомоніла: „я правду свою тобі кажу“. МВ. II. 125.