Словарь української мови (1924)/згодити

by Борис Грінченко

◀ згоджуватися

Словарь української мови Борис Грінченко З згодити

згодитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зго́ди́ти, джу, диш, гл. 1) — кого́. Условиться съ кѣмъ, пригласить или нанять кого. „Затѣется въ селѣ свадьба; прежде всего заботятся о томъ, чтобы зго́дити попа“. О. 1862. IX. 52. Згодили якогось москаля з міста за куховара. МВ. (О. 1862. III. 64). 2) Погодить, обождать. Ой, синочку, згоди годиночку, та таки я зберу свою родиночку. Чуб. V. 873. Згодивши днів зо три, прийдемо на роботу. Зміев. у.