Словарь української мови (1924)/згоджуватися

by Борис Грінченко

◀ згоджатися

Словарь української мови Борис Грінченко З згоджуватися

згодити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Згоджа́тися, джа́юся, єшся и зго́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. зго́дитися, джуся, дишся, гл. 1) Соглашаться, согласиться. „Сідай з нами!“ — І той згодивсь — сів та й полетіли. Рудч. Ск. II. 81. А я хлопець гарний був, до жінки згодився. Чуб. V. 655. 2) Уговариваться, уговориться, условиться. 3) Мириться, помириться, жить въ мирѣ, согласіи. Невістки якось між собою добренько згоджаються, а се в нас рідко бува, щоб мирились. Г. Барв. 410. 4) Пригодиться. Чуб. V. 934. Не плюй у колодязь: згодиться води напиться. Ном. № 4478.