Словарь української мови (1924)/згарь

by Борис Грінченко

◀ згарцювати

Словарь української мови Борис Грінченко З згарь

згарячу ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зга́рь, рі, ж. 1) Гарь. Ти хоч би згарь з люльки видовбав. Полт. 2) Пригарь въ водкѣ. Пінної без згарі сім відерок опалила суще коропської. Мкр. Н. 20. 3) Выгорѣвшій лѣсъ. Кози пасуть у згарах — вигорілих лісах. Шух. I. 211. 4) Искры, отлетающія при ковкѣ желѣза. Волч. у. (Лободовск.).