Словарь української мови (1924)/звіювати
| ◀ звіщати | Словарь української мови З звіювати |
звіяшки ▶ |
|
Зві́ювати, зві́юю, єш, сов. в. зві́яти, ві́ю, єш, гл. Свѣивать, свѣять, сдувать, сдуть. Я покрила свого миленького слідочок, щоб вітер не звіяв, пташки не склювали. Чуб. V. 46.