Словарь української мови (1924)/звісно

by Борис Грінченко

◀ звісний

Словарь української мови Борис Грінченко З звісно

звістити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зві́сно, нар. 1) Извѣстно. Здавна звісно, що він добрий чоловік. 2) Извѣстное дѣло, конечно. Звісно, чужі люде: хоть і добрі, та не знатимуть. МВ. I. 13. На бе́седі, вже звісно, попились. Гліб. 43.