Словарь української мови (1924)/звінок

by Борис Грінченко

◀ звінка

Словарь української мови Борис Грінченко З звінок

звіночки ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Звіно́к, нка́, м. 1) — ри́би. Поперекъ отрѣзанный кусокъ рыбы. Ой поставив козак Нечай та сторожу в місті, а сам пішов до кумоньки звінок риби їсти. АД. II. 58. 2) Раст. Rhinanthus crista galli. Лв. 101. См. Звонець.