Словарь української мови (1924)/звичити

by Борис Грінченко

◀ звичений

Словарь української мови Борис Грінченко З звичити

звичитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зви́чити, чу, чиш, гл. Пріучить. Це ви так цуцика до рук звичили. Лебед. у. Звичили корову доїтися на налигачі. Борз. у. То він звичений так. Черк. у.