Словарь української мови (1924)/звичений
| ◀ звичайно | Словарь української мови З звичений |
звичити ▶ |
|
Зви́чений, а, е. Пріученный. У неї погано діти звичені. Черниг. у. Вони до сього звичені. МВ. (О. 1862. III. 52).
| ◀ звичайно | Словарь української мови Борис Грінченко З звичений |
звичити ▶ |
|
Словарь української мови — З
звичений
Борис Грінченко
1924
Зви́чений, а, е. Пріученный. У неї погано діти звичені. Черниг. у. Вони до сього звичені. МВ. (О. 1862. III. 52).