Словарь української мови (1924)/звеселіти
| ◀ звеселити | Словарь української мови З звеселіти |
звеселяти ▶ |
|
Звеселі́ти, лі́ю, єш, гл. Повеселѣть. Шевч. 410. А як коли то було звеселіємо не знать чого. МВ. (О. 1862. III. 35).
| ◀ звеселити | Словарь української мови Борис Грінченко З звеселіти |
звеселяти ▶ |
|
Словарь української мови — З
звеселіти
Борис Грінченко
1924
Звеселі́ти, лі́ю, єш, гл. Повеселѣть. Шевч. 410. А як коли то було звеселіємо не знать чого. МВ. (О. 1862. III. 35).