Словарь української мови (1924)/звергати

by Борис Грінченко

◀ звербувати

Словарь української мови Борис Грінченко З звергати

звереснути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зверга́ти, га́ю, єш, сов. в. зве́ргнути, ну, неш, гл. Извергать, извергнуть. Багацтво він чуже пожер і звергне, бо повелить йому Господь блювати. К. Іов. 44. Померші діти, недоноски, що мати звергла. Г. Барв. 350.