Словарь української мови (1924)/звакувати

by Борис Грінченко

◀ зважитися

Словарь української мови Борис Грінченко З звакувати

звал ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Звакува́ти, ку́ю, єш, гл. Потерять время, пробыть празднымъ. Ось я піду в жнива пшениці й жита жать, то, часу марне щоб, мовляв, не звакувать, скошу і свій горох. Г. Арт. (О. 1861. III. 96).