Словарь української мови (1924)/збіліти
| ◀ збілілий | Словарь української мови З збіліти |
збін ▶ |
|
Збілі́ти, лі́ю, єш, гл. 1) Побѣлѣть. 2) Поблѣднѣть. Побачила труночку, іздрігнулась, збіліла. МВ. II. 50. Чого так збіліла? Чуб. III. 121.
| ◀ збілілий | Словарь української мови Борис Грінченко З збіліти |
збін ▶ |
|
Словарь української мови — З
збіліти
Борис Грінченко
1924
Збілі́ти, лі́ю, єш, гл. 1) Побѣлѣть. 2) Поблѣднѣть. Побачила труночку, іздрігнулась, збіліла. МВ. II. 50. Чого так збіліла? Чуб. III. 121.