Словарь української мови (1924)/збій
| ◀ збіжжя | Словарь української мови З збій |
збійник ▶ |
|
Збі́й, збо́ю и збо́я, м. 1) Утоптанная земля. Пшеницю сіють на збої. 2) Разбойникъ. Няхай она знає, збоєв синів має. Гол.
| ◀ збіжжя | Словарь української мови Борис Грінченко З збій |
збійник ▶ |
|
Словарь української мови — З
збій
Борис Грінченко
1924
Збі́й, збо́ю и збо́я, м. 1) Утоптанная земля. Пшеницю сіють на збої. 2) Разбойникъ. Няхай она знає, збоєв синів має. Гол.