Словарь української мови (1924)/збурити
| ◀ збурення | Словарь української мови З збурити |
збурлакуватіти ▶ |
|
Збу́рити, ся. См. Збуряти, ся.
| ◀ збурення | Словарь української мови Борис Грінченко З збурити |
збурлакуватіти ▶ |
|
Словарь української мови — З
збурити
Борис Грінченко
1924
Збу́рити, ся. См. Збуряти, ся.