Словарь української мови (1924)/збунтувати
| ◀ збуйнувати | Словарь української мови З збунтувати |
збунтуватися ▶ |
|
Збунтува́ти, ту́ю, єш, гл. Взбунтовать. Зробилося діло, жидів збунтувало. Чуб. V. 1160.
| ◀ збуйнувати | Словарь української мови Борис Грінченко З збунтувати |
збунтуватися ▶ |
|
Словарь української мови — З
збунтувати
Борис Грінченко
1924
Збунтува́ти, ту́ю, єш, гл. Взбунтовать. Зробилося діло, жидів збунтувало. Чуб. V. 1160.