Словарь української мови (1924)/збуйнувати
| ◀ збуй-вік | Словарь української мови З збуйнувати |
збунтувати ▶ |
|
Збуйнува́ти, ну́ю, єш, гл. Забушевать. Де взялись буйні вітри — збуйнували, та комаря на поміст ізвалили. Чуб. V. 1169.
| ◀ збуй-вік | Словарь української мови Борис Грінченко З збуйнувати |
збунтувати ▶ |
|
Словарь української мови — З
збуйнувати
Борис Грінченко
1924
Збуйнува́ти, ну́ю, єш, гл. Забушевать. Де взялись буйні вітри — збуйнували, та комаря на поміст ізвалили. Чуб. V. 1169.