Словарь української мови (1924)/захвостуватий
| ◀ захвостати | Словарь української мови З захвостуватий |
захвоськати ▶ |
|
Захво́стуватий, а, е. Суживающійся кверху и кончающійся остріемъ. Ціпок був захвостуватий. Новомоск. у.
| ◀ захвостати | Словарь української мови Борис Грінченко З захвостуватий |
захвоськати ▶ |
|
Словарь української мови — З
захвостуватий
Борис Грінченко
1924
Захво́стуватий, а, е. Суживающійся кверху и кончающійся остріемъ. Ціпок був захвостуватий. Новомоск. у.