Словарь української мови (1924)/захвостати
| ◀ захвортунити | Словарь української мови З захвостати |
захвостуватий ▶ |
|
Захвоста́ти, та́ю, єш, гл. Заострить (о клиньяхъ). Треба захвостати тини, щоб бува злодій не переліз. Брацл. у.
Захво́стати, таю, єш, гл. Защелкать, захлопать кнутомъ въ воздухѣ. Липов. у.
Захво́стуватий, а, е. Суживающійся кверху и кончающійся остріемъ. Ціпок був захвостуватий. Новомоск. у.
Захво́ськати, каю, єш, гл. = Захво́йдати. Ото захвоськала як рукав.
Захвоща́тися, ща́юся, єшся, гл. Заторопиться, засуетиться. Чого він так захвощався сьогодня їхати? Ну, завтра б і їхав. Зміев. у.
Захе́катися, каюся, єшся, гл. = Захакатися.
Захи́лий, а, е. Хилый, изнуренный. Шевч. 437.
Захили́ти, ся. См. Захиляти, ся.
Захиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. захили́ти, лю́, лиш, гл. 1) Загинать, загибать, загнуть. 2) Закрывать, закрыть, прикрывать, прикрыть.
Захиля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. захили́тися, лю́ся, лишся, гл. Укрываться, укрыться за кѣмъ или чѣмъ-либо. Хоч у мене мужичок з кулачок, а я таки мужикова жінка: я за його захилюсь, захилюсь, та й нікого не боюсь, не боюсь. Нп.
Захиме́рити, рю, риш, гл. Закапризничать.
Захи́рілий, а, е. Болѣзненный, захирѣвшій.
Захи́ріти, рію, єш, гл. Захирѣть. Захирів так, що й голови не підведу. Гул. Арт. (О. 1861. III. 99). Оце й захиріє дитина. Левиц. I. 139.
За́хист, ту, м. 1) Мѣсто, защищенное отъ вѣтра; пріютъ, пристанище. Да як же мені зійти з сього села? Де мені знайти той захист? Г. Барв. 394. Гори, що роблять кораблям захист од бурі. Дещо. 69. Нема чоловікові захисту на широкому степу. Стор. МПр. 2. 2) Защита, покровительство. Посередник… повинен бути захистом для крепаків, боронити їх. О. 1862. IX. 125. Ум. За́хисток, за́хисточок.
Захисти́ти, ся. См. Захищати, ся.
Захистни́й, а́, е́. Защищенный отъ вѣтра; укромный; уютный. У М. Вовчка о вечерѣ въ смыслѣ: тихій, вмѣсто затишний. Як то вже я того вечора захистного, темного дожидаю. МВ. (О. 1862. III. 61).
Захи́стник, ка, м. Защитникъ. Новомоск. у. (Залюбовск.).
Захи́стя, тя, с. = Захист 1. Захистя инше ти знайшов. Щог. Сл. 105.
Захита́ти, та́ю, єш, гл. Зашатать, закачать. А дочка захитала головою так, що сережки затіліпались. Гацц. Аб. 39.
Захита́тися, та́юся, єшся, гл. 1) Зашататься, заколебаться. Захиталась, відчинилась мертвецькая хата. К. Досв. 209. 2) Поколебаться. Положи печаль на Бога, підкрепить він твою неміч і не дасть серед напасти захитатися святому. К. Псал. 128.
Захихи́кати, каю, єш, гл. Захихикать. Підняв угору коротеньку борідку і захихикав. Левиц. I. 135.