Словарь української мови (1924)/заторочити

by Борис Грінченко

◀ заторохтіти

Словарь української мови Борис Грінченко З заторочити

заторочка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заторо́чити, чу, чиш, гл. 1) Затараторить, заговорить скороговоркой. Люде заторочили: „Чого се, чого?“ Г. Барв. 89. 2) — світ. = Зав'язати світ. Вх. Зн. 20.

Заторочи́ти, чу́, чи́ш, гл. Обшить бахромой, опушкой. Тра рукавиці заторочити. НВолын. у.